Фауна України доволі багата. Представлені в ній і прямокрилі комахи: коники, цвіркуни, сарана. Неспеціалісти часто плутають коників та сарану, вважаючи усіх схожих на них комах великого розміру саме сараною.
У світлі останніх подій із нашестям сарани у Запорізькій області почалось “полювання на відьом”: люди сприймають звичайних у нас зелених коників Tettigonia viridissima за сарану!
Як же розрізнити нешкідливого, а інколи – навіть корисного, коника та небезпечну сарану? Широко розповсюджені у нас кілька великих крилатих видів коників, яких можна сплутати із перелітною сараною: згаданий вище зелений коник, а також сірий коник Decticus verrucosus і тесселана Tessellana tessellana. Ось ознаки найбільш поширеного і помітного у містах зеленого коника: дуже довгі вуса – довші за тулуб, зелений колір, без мережева темних плям на крилах. Інші великі види – сірий коник і тесселана, за усіх інших “типово коникових” ознак, мають плями на крилах, схожі на такі у сарани. Далі, у самиць усіх коників є довгий яйцеклад – щось подібне до шаблі на кінці черевця. У сарани яйцеклад майже непомітний. Коники не утворюють великих скупчень, вони або різноїдні (тесселана, сірий коник), або ж, здебільшого, хижаки, як-то зелений коник, який часто поїдає навіть личинок колорадського жука! І ще: коники активні переважно у вечірніх сутінках та вночі – саме тоді навіть у найбільших містах України можна почути їхній спів – стрекотіння. Сарана активна у найбільш спекотні денні години.
НАДІЙНИЙ ТЕСТ на “сарана чи коник” можна зробити, взявши комаху до рук. Якщо при цьому вас добряче вкусять і щелепи у комахи немов серпи із зазубринами – “хижі”, – то це коник, який полюбляє м’ясце. Сарана так сильно вкусити не зможе.
Не знищуйте зелених коників! Вони їдять шкідників і красиво співають теплими літніми вечорами…
Зелений коник Tettigonia viridissima
Сірий коник Decticus verrucosus
Сарана перелітна Locusta migratoria
Станіслав Вітер, науковий співробітник лабораторії моніторингу природних екосистем Біосферного заповідника “Асканія-Нова”