Сьогодні виповнилося 20 років з часу повернення коня Пржевальського у Монголію. Саме 5 червня 1992 року, у Всесвітній день охорони навколишнього природного середовища, за фінансової підтримки Фонду коня Пржевальського Нідерландів (засновники Інга та Ян Боумани) та Фонду збереження дикої природи Хрістіана Штауфера Освальда (Німеччина), одночасно, із Асканії-Нова через аеропорт Сімферополь стартувало дві експедиції. Кінцевий пункт першої – природний резерват Хустайн – Нуру за 100 км від Улан-Батора та резерват Тахі-Таль (в перекладі з монгольської Долина коней) за 1000 км від монгольської столиці. Здійснилася мрія декількох поколінь вчених та природоохоронців, які досліджували і зберігали цей вид протягом минулого століття.
На початок 60-х років коней Пржевальського в природному ареалі вже не було і вони зберігалися тільки у зоопарках.
Перший камінь у підвалини цієї справи заклав засновник зоопарку «Асканія-Нова» Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн, друга експедиція якого за кіньми Пржевальського у 1899 році доставила лошат до Асканії-Нова. Інвестиції, вкладені Ф.Фальц-Фейном у цю справу, реалізувались майже через 100 років збереженням і поверненням цього виду у природу.
Символічно, що Асканія-Нова першою отримала з природи цих тварин і першою повернула їх назад на батьківщину. Далі були експедиції і з Німеччини, і з Швейцарії, але то вже було потім. Зараз в природі Монголії мешкає більше 400 цих тварин, і напівпустеля знову стугонить під їх копитами.
Беріть приклад, як слід записувати своє ім’я в історію!
В. Гавриленко